Про місто

БАШТАНСЬКА МІСЬКА РАДА

Адреса міської ради:
56101 Миколаївська область, Баштанський район,
місто Баштанка, вул..Баштанської республіки, 38
тел. 2-71-05, 2-67-47, факс 2-67-47 код (05158)
e-mail: bashtrada@ukr.net

ГербГерб територіальної громади представляє собою геральдичний щит французької форми (чотирикутний). В нижній частині гербаа стрічці червоного кольору вказаний рік заснування Баштанки – 1806. Впоперек герб розділений на два поля: внизу – жовте, зверху – блакитне. Внизу, на жовтому полі, зображена шестерня та колос. Зліва, на всій довжині герба, зображена гвинтівка, справа – козацький бунчук, що символізують козацьке та революційне минуле Баштанщини. Посередині герба на блакитному фоні зображено скіфський курган. У верхній частині герба – напис «Баштанка».

ПрапорПрапор територіальної громади представляє собою прямокутне полотнище (співвідношення довжини і ширини 2:3) з трьома горизонтальними полосами: блакитного, білого і жовтого кольорів. Посередині, на білій полосі, зображений скіфський курган, шестерня та колос. Справа і зліва зображені козацькі бунчуки.

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Дата заснування міста: 1806 рік
День міста: 16 вересня

Загальна площа міської ради: 13356,80 га.
Відстані: від міста Баштанка до м. Миколаєва – 66 км,
до м. Києва – 525 км
Населення міської ради– 13231осіб

ГЕОГРАФІЧНЕ РОЗТАШУВАННЯ

Баштанка – невеличке мальовниче містечко, районний центр найбільшого району в Миколаївській області . Розташоване місто за 11 км від залізничної станції Явкине та за 66 км на північний схід від Миколаєва. Місто перетинає автострада Одеса – Дніпропетровськ. Площа міста – 892 га, площа сільгоспугідь -15597,7 га., загальна площа зелених насаджень складає 37 га. Чисельність населення територіальної громади становить 13231 жителів.

До територіального складу Баштанської міської ради входять місто Баштанка, села Шевченко, Зелений Яр, Трудове, Андріївка.

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ГРОМАДИ

Історичний шлях міста Баштанки (до 1928 року Полтавки) починається з 1806 року, коли на казенних землях, де вона тепер розташована, царський уряд оселив переселенців з Полтавської та Чернігівської губерній. Це були переважно державні селяни та козаки. Походження назви села (Полтавське, згодом Полтавка) пов’язують з першими поселенцями, серед яких більшість ніби була з Потавської губернії. Наприкінці 20-х років ХІХ ст. Полтавка стала військовим поселенням. У 1830 році вона входила до складу 1-го Бузького уланського полку. В селі на той час налічувалось 214 дворів і 1216 жителів. З 1857 року село увійшло до складу 3-го округу Херсонського південного поселення.

Наприкінці ХІХ ст. в селі, що за адміністративним поділом як центр волості входило до Херсонського повіту Херсонської губернії, розміщувалося волосне управління, земська поштова станція, мешкало понад 7 тис. чоловік.

Першу школу в Полтавці було відкрито 1860 року. З 1866 року в селі відкрилася перша земська школа, а в 1897 їх було вже три. До 1904 року на 5 тисяч жителів Полтавки не було жодного медичного закладу. Селяни мусили ходити за медичною допомогою у село Балацьке або Новий Буг. 1904 року у селі відкрито земську амбулаторію. У 1912 році земство побудувало в Полтавці першу дільничну лікарню на 10 ліжок. Силами місцевої інтелігенції в Полтавці в 1899 році було створено селянський театр.

16 вересня 1919 року у Полтавці в результаті прагнення волелюбного українського народу до самоврядування була створена Баштанська республіка (за назвою балки, в якій розкинулося село), історія якої відома на всю Україну. На матеріалах повстання письменник Юрій Яновський написав п’єсу «Дума про Британку». Це були страшні криваві події. 24 серпня 1919 року Полтавку захопили денікінці. Члени партосередку і ревком, що пішли у підпілля, почали готувати збройне повстання. Повстанський комітет, відновивши владу в селі, 16 вересня 1919 року проголосив Баштанську республіку. Після запеклих боїв, 19 листопада білогвардійці увірвалися в село, почали звірячі розправи над повстанцями.

Після закінчення громадянської війни в селі почалася відбудова. 7 лютого 1928 року Полтавка була перейменована на Баштанку, оскільки під цією назвою село ввійшло в історію революційної боротьби.
Навесні 1929 року в селі організовано тракторну колону. На її базі восени 1929 року була створена одна з перших на Миколаївщині Машинно-тракторна станція (МТС).

У травні 1930 року в Баштанці було відкрито кінотеатр. В 1935 році гостинно відчинив двері районний Будинок культури ім. Т.Г. Шевченка, де працювала районна бібліотека з читальним залом.

З 1963 року Баштанка – селище міського типу. Комунальний житловий фонд за 1962-1969 роки зріс у 4 рази. Прокладено водопровід. Заасфальтовано вулиці, тротуари. Реконструйовано стадіон «Колос».
80-ті роки відмічені значним розширенням будівництва як житлового фонду, так і об’єктів соціально-економічного призначення. Виріс багатоповерховий мікрорайон «Агропромтехніка», збудовано цілий масив житлових будинків районного садівничого об’єднання «Зоря Інгулу», здано в експлуатацію нове приміщення середньої школи №2, центральної аптеки, 4-х дитсадків, дитячого містечка «Казка».

11 березня 1987 року селище міського типу Баштанка стало містом районного значення.
У 2010 році всі жителі територіальної громади відзначили 91-річницю Баштанської республіки. В Баштанському історико – краєзнавчому музеї зберігаються матеріали всіх, хто жив і творив історію нашого степового краю. Керівництвом музею у 2009 році проводилася широка акція «Подаруй експонат музею», спрямована на збагачення музейних фондів та збереження для нащадків історико-культурної спадщини. Протягом цієї акції до музею було передано більше 160 експонатів баштанцями, а також з сусідніх областей, що в свою чергу дозволило значно урізноманітнити та збагати експозиції. Протягом 2010 року ця робота була продовжена.

Баштанці свято бережуть пам’ять про своїх героїчних пращурів, увіковічнюючи їх подвиги. Так у 2009 році на Центральному кладовищі було споруджено та урочисто відкрито пам’ятну дошку учасникам буремних революційних подій 1919 року «Від вдячних нащадків з нагоди 90-річчя Баштанської республіки». Також у цьому ж році на Пагорбі Слави біля районного краєзнавчого музею було відкрито пам’ятну дошку «Дітям війни, які забезпечили міцний тил у 1941-1945 роках та відбудову держави», кошти на яку були зібрані районною громадською організацією по захисту дітей війни.

Гордістю та новою окрасою міста Баштанка став пам’ятний знак нашому славетному земляку – рекордсмену з плавання світового рівня, заслуженому майстру спорту СРСР Семену Петровичу Бойченку в центрі м. Баштанка, який було урочисто відкрито у вересні 2009 року громадою міста разом із родичами С.П.Бойченка. Пам’ятник виготовлено скульптором з м. Миколаєва Ю.А. Макушевим.

Центральну площу міста по вул..Баштанської республіки відтепер увінчує красень-фонтан, споруджений на кошти міського бюджету Баштанської міської ради. На це було витрачено понад 260 тис.грн. Цей фонтан для кожного жителя Баштанки став не лише прикрасою міста, а й символом нескореної Баштанської республіки, знаком чистої пам’яті поколінь, нагадуванням про героїчне минуле наших пращурів.

До складу територіальної громади Баштанської міської ради окрім міста Баштанка входять також 4 села: Андріївка, Зелений Яр, Трудове, Шевченко. Кожне з них неповторне, унікальне своєю історією та культурою. Всі вони були засновані на початку ХХ століття. Так, село Зелений Яр було засноване в далекому 1909 році. Цікавою є історія заснування села Трудове. Як розповідають безпосередні учасники тих подій, старожили, переселенці з села Привільне, шукаючи місце для заснування поселення йшли вздовж балки між двома районами, Новобузьким та Привільненським (нині – Баштанським). Отримавши землі для господарювання від багатого поміщика Сичова, вирішили залишитися і заснували маленьке поселення, яке й назвали на честь поміщика – Сичівка. Це вже згодом, під час проведення колективізації, створення колгоспів – селище Сичівка було перейменовано в село Трудове. Село ж Шевченко (Шевченково) дало Баштанщині Героя Радянського Союзу, військовика Бондаренка Івана Антоновича. Народився він у 1914 році, в армії від 1939, на фронті з 1941 року. Загинув, прославивши рідне село, під час форсування Південного Бугу та утримання плацдарму.

Найбільш цікавою, історично достовірною та збереженою до сьогодення є історія створення, становлення і розвитку села Андріївка. Почалася вона у далекому 1901 році. Воно виникло як селище, в якому жив обслуговуючий персонал Ново-Полтавської сільськогосподарської школи. Ще на межі ХІХ-ХХ ст.. землеробство у єврейських колоніях на півдні України розвивалося успішно. Південь України був найбільш значним районом єврейського землеробства в Росії. Такі масштаби сільськогосподарського виробництва потребували від євреїв-селян дотримуватися високої культури господарювання, для чого були необхідні кадри грамотних землеробів. За ініціативою відомого банкіра барона Г.О.Гінцбурга, що стояв на чолі Петербурзького комітету Єврейського колонізаційного об’єднання, в ряді місць єврейського землеробства були засновані сільськогосподарські школи і ферми, у їх числі в Херсонському уїзді Херсонської губернії поблизу єврейської колонії Ново-Полтавка. Будівництво школи розпочалося навесні 1901 року і завершилося восени 1902 року під керівництвом архітектора Квінта . Приміщення було включено в Звід пам’ятників архітектури історії України.

Разом з учнями школи населення селища у 1911 році становило 139 чоловік. Під час Великої Вітчизняної війни на території технікуму проходили жорстокі бої. В учбовому корпусі при звільненні розміщувався госпіталь. У центрі навчального закладу знаходиться братська могила 68 бійців, що загинули при звільненні.

В 1944 році було створено зоотехнічний ветеринарний технікум. Згодом на його базі з 1 серпня 1972 року створено Андріївське професійно-технічне училище №42. На сьогодні саме навколо закладу обертається все сільське життя.

Переглядів 1,323