Про місто

БАШТАНСЬКА МІСЬКА РАДА

фото міської ради на головну

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ

Дата заснування міста: 1806 рік
День міста: 16 вересня

Загальна площа міської ради: 13356,80 га.
Відстані: від міста Баштанка до міста Миколаєва – 66 км,
до міста Києва – 525 км
Населення міської ради– 13 231 осіб

 

ГЕОГРАФІЧНЕ РОЗТАШУВАННЯ

Баштанка – невеличке мальовниче містечко, районний центр найбільшого району в Миколаївській області . Розташоване місто за 11 км від залізничної станції Явкине та за 66 км на північний схід від Миколаєва. Місто перетинає автострада Одеса – Дніпро. Площа міста – 892 га, площа сільгоспугідь -15597,7 га, загальна площа зелених насаджень складає 37 га. Чисельність населення територіальної громади становить 13231 жителів.

До територіального складу Баштанської міської ради входять місто Баштанка, села Шевченко, Зелений Яр, Трудове, Андріївка.

ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ МІСТА

Баштанка…

Тут, на перехресті багатьох доріг – великих і малих, сільських і місь­ких, у межиріччі Інгулу звелась степова колиска баштанського краю. Тут живуть сини, доньки й онуки славних нащадків.

Ми запрошуємо Вас на зустріч з нею, з її героїчною давниною і слав­ним сьогоденням, з людьми, які своєю самовідданою працею творять сонячну думу про свій край.

Баштанка – місто з надзвичайним минулим, надійним сьогоденням і щасливим майбутнім.

Адміністративна характеристика міста

Баштанка – невеличке мальовниче містечко, районний центр най­більшого району в Миколаївській області, яка має свій прапор та герб.

Розташоване місто за 11 км від залізничної станції Явкине та за 66 км на північний схід від Миколаєва. Місто перетинає автострада Одеса – Дніпро. Площа міста – 892 га, площа сільгоспугідь – 15597,7 га, загальна площа зелених насаджень складає 37 га. Чисельність населення територіальної громади становить понад 13 тисяч жителів.
Баштанка – невеличке мальовниче містечко, адміністративний центр найбільшої об’єднаної територіальної громади в Миколаївській області, яка має свій прапор та герб.

До територіального складу Баштанської міської ради входять місто Баштанка, села Шевченко, Зелений Яр, Трудове, Андріївка.

Історичний шлях міста

Історія Баштанки (до 1928 року Полтавка) починається з 1806 року, коли на казенних землях, де вона тепер розташована, царський уряд оселив переселенців з Полтавської та Чернігівської губерній. У 1817 році населення Полтавки становило 798 чоловік. Основними заняттями жителів села були тваринництво і землеробство. Наприкінці 20-х років XIX ст. Полтавка стала військовим поселенням і в 1830 році вона входила до складу 1-ї Бузької уланської дивізії. У той час тут налічувалось 214 дворів, де проживало 1216 чоловік.

У кінці XIX – поч. XX ст. Полтавка, як центр волості, входила до складу Херсонського повіту Херсонської губернії. Тут розміщувалося волосне управління, земська поштова станція, де мешкало більше 7 тис. Чоловік. Степове містечко славилось базарами, ярмарками, які проводились тричі нарік.

У 1887 році у Полтавці діяло 44 дрібних (переважно борошномельних) підприємства, 27 торгових лавок. За даними на 1905 рік налічувалось 9 ковалів, 5 чоботарів, 12 теслярів і 30 ткачів.

Помітний слід в історії селища залишила столипінська аграрна реформа.

У 1909 році виселились на відруби 27 великих господарств Полтавської волості, які володіли 2307 десятинами орної землі. Зміцненню господарств сприяли кредитне і споживче товариства.

У 1904 році земство відкрило у селі амбулаторію, де працювали лікарі, два фельдшери, акушерка, обслуговуючи 22 тис. жителів. У1912 році у Полтавці було збудовано першу дільничну лікарню на 10 ліжок. Також організовано дитячі ясла, де в період сільськогосподарських робіт знаходилось 30-70 дітей із селянських сімей. У1866 році в селі відкрилась перша земська школа, у 1868 – друга, а в 1897 – третя.

Свій слід в історії міста залишила Перша світова війна: населення Полтавки у 1916 році порівняно з 1913 роком зменшилося на 900 чоловік. У грудні 1917 року в селі була установлена влада рад. Одним із головних питань, розв’язання якого чекали від нової влади селяни, було наділення їх землею.

У березні 1918 року в Полтавку вступили німецько-австрійські війська. Жителі селища повели боротьбу проти німецько-австрійських окупантів.

У грудні 1918 року на зміну кайзерівським військам прийшли англо-французькі інтервенти, які господарювали у краї до весни 1919 року. Після відновлення у Полтавці влади рад, у селі був створений волосний ревком, що приступив до розподілу землі між селянами.

Не оминула Полтавку й отаманщина часів Директорії. Бойові дружини, створені у селі, вели боротьбу проти отамана Григор’єва.

18 серпня 1919 року Полтавку захопили денікінці. Під час денікінського окупаційного режиму проводилися грабежі, відновлення поміщицького землеволодіння, панував терор та репресії. На сільському сході жителі Полтавки обрали повстанський комітет для боротьби з денікінцями. Так виникла Баштанська республіка (за назвою балки, у якій розкинулось село). В рядах повстанців налічувалось близько 4 тисяч озброєних бійців. Два місяці Баштанська республіка героїчно протистояла денікінцям. За неї віддали своє життя П. Ф. Вилкул, К. Ф. Балдук, П. І. Гапішко, П . І. Смола. Від рук денікінців загинув М. Рец, який був страчений у м. Миколаїв у 1919 році. 19 листопада 1919 року білогвардійці по-звірськи розправилися з повстанцями. Тільки у Полтавці денікінські карателі розстріляли і закатували близько 900 повстанців. Баштанська республіка ввійшла безсмертною сторінкою в історію героїчної боротьби українського народу проти денікінців.

За матеріалами повстання письменник Ю. І. Яновський написав п’єсу «Дума про Британку». Героїчні образи баштанців ожили в кінофільмі «Дума про Британку», який був створений у 1969 році на Київській кіностудії художніх фільмів ім. О. Довженка.

У 1920 – х рр. У Полтавці розпочалася розбудова мирного життя. У 1922 році виникли сільськогосподарські артілі – «Нове життя», «Воля», «Червоний орач». У 1924 році – ТОЗ «Веселий гай», пізніше – «Незаможник», «Червоний трудовик». Почала працювати лікарня, відкрилась амбулаторія, аптека. Налагоджувалась робота шкіл. У 1920 році у селі було три початкові школи, у них працювало 22 учителя і навчалося 700 учнів. Для дітей-сиріт був відкритий дитячий будинок. У 1921 році у Полтавці відкрито народний клуб ім. Т. Г. Шевченка, при якому діяли драматичний і хоровий гуртки.

1928 рік став роком перейменування Полтавки на Баштанку. У 1929-1930 роках у Баштанці були організовані колгоспи ім. Комінтерну, ім. Чапаєва, ім. Сталіна, «Червона Баштанка», створені два машинно-тракторні товариства – «Прогрес» (1926 р.) і «Шлях до соціалізму» (1928 р.). Навесні 1929 року почала працювати тракторна колона, на базі якої пізніше була створена одна із перших на Україні – Баштанська МТС, що обслуговувала 29 колгоспів Баштанського району та була відома на всю країну. Кадри механізаторів готували на діючих у Баштанці курсах трактористів. Для вивчення досвіду роботи у Баштанку приїжджало багато делегацій з різних куточків України.

У 1933 році у розпорядженні МТС був 241 трактор, що давало змогу обробляти до 78% колгоспних земель. Добре у місті була налагоджена робота агротехнічної служби, яка надавала суттєву допомогу місцевим колгоспам. У 1939 році колгосп ім. Комінтерну став учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки.

У 20-30 роках XX ст. У Баштанці зароджувалась промисловість. У 1929 році збудували млин, почав працювати райпромкомбінат, який випускав томатний сік, соняшникову олію, працювали промислова артіль з ремонту і пошиву взуття, комбінат комунальних підприємств. У 1936 році дала струм електростанція. У цьому ж році у Баштанці відбувся зліт трактористів МТС.

Напередодні Другої світової війни у місті проживало 8 тис. Чоловік. Міська рада приділяла багато уваги благоустрою Баштанки, питанням охорони здоров’я, розвитку освіти, культури. Було побудоване приміщення середньої школи, лікувальний корпус районної лікарні, посаджено парк ім. Т. Г. Шевченка, споруджено стадіон. Значні зміни відбулися в галузі культурно-освітнього життя Баштанки. Працювали 2 середні і неповна середня школи, в 1936 році відкрила двері вечірня середня школа. Згідно даним перепису населення 1939року, в місті нараховувалося 87,6% освічених. Маленькі мешканці міста виховувалися у 4-х дитячих садках. Для дітей побудовано санаторій, дитячий оздоровчий табір, дитячий ігровий майданчик.

У травні 1939 року у Баштанці відкрився кінотеатр. У 1935 році для жителів міста гостинно відчинив двері районний Будинок культури ім. Т. Г. Шевченка. При ньому працювала районна бібліотека з читальним залом. У місті організовано колгоспні клуби, при яких діяли гуртки художньої самодіяльності, працював радіовузол.

Особливе місце в історії Баштанки займає період Другої світової війни. З наближенням ворога до міста, був сформований загін народного ополчення, у якому нараховувалося 2677 чоловік. Були організовані винищувальні батальйони для охорони підприємств, току, складів.

12 серпня 1941 року фашисти захопили Баштанку. З перших днів окупації встановлено жорсткий окупаційний режим. Окупанти закатували 37 чоловік, відправили на каторжні роботи до Німеччини більше 470 юнаків і дівчат.

У роки війни, з серпня 1942 року, у місті діяла підпільна організація, яку очолював І. Я. Калініченко. Члени підпільної організації проводили антифашистську роботу серед місцевого населення та військовополонених.

З допомогою активної учасниці Баштанського підпілля учительки Августи Павлівни Півень було визволено з німецького полону 25 чоловік. 18 квітня 1943 року А. П. Півень загинула разом зі своїми побратимами – учасниками антифашистського підпілля загону І. С. Олексієнка. Її посмертно нагороджено орденом Вітчизняної війни II ступеня.

Бої за визволення міста вели з’єднання кінно-механізованої групи під командуванням генерала-лейтенанта І. А. Плієва, особливо відзначилися танкісти 23-ого корпусу III Українського Фронту під командуванням генерала Ю. Г. Пушкіна.

9 березня 1944 року в результаті Березнегувато – Снігурівської наступальної операції Баштанка була звільнена від німецько-фашистських загарбників. Під час визволення міста загинуло 340 радянських солдатів. На фронтах Другої світової війни воювало 1305 баштанців, 283 із них загинули в боях, 1102 нагороджені бойовими орденами і медалями.

Важлива роль у визволенні міста від фашистських загарбників належить танкістам 3-ї і 135-ї танкових бригад. Винятковий героїзм проявив командир танкового взводу М. І. Сотниченко, який за цей бій удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Славному подвигу танкістів 3-ї і 135-ї бригад встановлено пам’ятник на трасі Миколаїв-Кривий Ріг південніше с. Зеленого Яру. На Пагорбі Слави у Баштанці споруджено пам’ятний знак на честь відважного генерала 23-ого танкового корпусу Юхима Григоровича Пушкіна. При в’їзді у м. Баштанку зі сторони Нового Бугу встановлено пам’ятний знак кавалеристам І. О. Плієва.

У болгарському місті Бяла-Слатина, на місці загибелі екіпажу радянського бомбардувальника у вересні 1944 року, радистом якого був уродженець Баштанки, старший сержант О. С. Гапішко, стоїть пам’ятник воїнам-визволителям. Пізніше жителі міста перенесли останки героїв на міський цвинтар. Їх імена золотими літерами викарбувано на обеліску.

З великим патріотичним піднесенням і ентузіазмом баштанці почали відбудову зруйнованого міста. Поступово налагоджувалось мирне життя.

У1952 році у Баштанці було створено чотири колгоспи: ім. Комінтерну, ім. Кірова, ім. Калініна, «Україна». У 1955 році колгосп «Україна» був нагороджений дипломом 1-ого ступеня Виставочним комітетом Всесоюзної сільськогосподарської виставки.

У1959 році в приміщенні будинку культури був відкритий краєзнавчий музей.

Високих трудових успіхів досягали працівники колгоспу «Комуніст». На всю республіку у 1970-х роках був відомий колектив 2-го відділку, який очолював Герой Соціалістичної Праці В. Т. Єрешко. Високих урядових нагород удостоєні голови колгоспів ім. Комінтерну і «Комуніст» Г. К. Скидан і А. І. Солтус. У 1970-х рр. на всю Україну став відомий трудовий почин баштанців з удосконалення організації праці. Знатний хлібороб, кавалер орденів Леніна і Трудового Червоного Прапора В. М. Махно у 1970 році в колгоспі «Комуніст» створив на базі комплексної тракторної бригади механізований загін, в якому вперше в районі, області й Україні була запроваджена акордно-преміальна система оплати праці. Про «баштанський акорд» говорила вся Україна. В 1976 році В. М. Махну присвоєно високе звання Героя Соціалістичної Праці. У 1975 році створено Баштанське виробниче об’єднання «Колгосптваринпром», яке спеціалізувалось на виробництві продуктів тваринництва.

У 1976-1980 роках успішно працювало промислове підприємство «Сільгосптехніка». Вперше в області тут було запроваджено капронове литво для виготовлення деталей.

У1963 році Баштанка віднесена до категорії селищ міського типу.

У1964 році почав працювати завод будівельних матеріалів.

У1967році відкрито профтехучилище.

У 1968 році у Баштанці створена пересувна механізована колона №115 (тресту Миколаївводбуд»), яка займалася меліорацією в південних степах України. Була побудована Інгульська зрошувальна система.

У 1969 році в селищі збудовано Пагорб Слави. У 1971 році – пам’ятник героям Баштанської республіки. У 1972 році був збудований комбікормовий завод.

У1973 році до ладу стало одне із найбільших підприємств району – Баштанський сироробний завод, продукція якого відправлялась в різні куточки СРСР, експортувалась за кордон.

У 1960-1990-х роках у місті активно йшло житлове будівництво, газифікація вулиць, працювало 24 магазини, 19 підприємств громадського харчування. У 1986 році стала до ладу загальноосвітня школа №2, дитячі садки, новий лікувальний корпус районної лікарні, поліклініка.

У 1987 році Баштанка стала містом.

Значний вклад у розвиток міста внесли міські голови С. М. Марковський, М. В. Герасимлюк, В. Л. Яворський, В. Ф. Рибаченко, І. В. Рубський, які стали ініціаторами багатьох корисних для міста справ.

Не можна не сказати про почесних громадян міста Баштанки: А. В. Альтзіцера, воїна – визволителя, який звільняв Баштанку; С. М. Марковського, міського голову трьох скликань; В. М. Махна, Героя Соціалістичної Праці; М. А. Балдука, учасника бойових дій Другої світової війни, колишнього сільського голови; П. А. Шкрабака, колишнього депутата Верховної Ради та керівник ЗАСТ «Зоря Інгулу», М. В. Бардачова, В. Ф. Артеменка, колишніх голів райдержадміністрації, В. Л. Яворського, колишнього голову міської ради.

Сьогодні у місті працює дві школи, гімназія, професійно-технічний коледж, музична школа, чотири дитячі садки, спортивний стадіон «Колос», музей історії спорту, спортивний комплекс «Еллінг», містечко «Казка», районна бібліотека, районний краєзнавчий музей, соціальний центр «Калина», Будинок для людей похилого віку, Будинок дитячої та юнацької творчості, районний Палац культури. Місто прикрашають сквери, фонтани.

Місто живе цікавим життям, розвивається його соціальна і виробнича сфера. У 2004-2005 роках у Баштанці реалізовувався проект «Урбан-рейнджери – розбудова громадянського суспільства шляхом створення місцевих груп самодопомоги».

У місті проведено реформування житлово-комунального господарства: всі багатоповерхові будинки переведено на індивідуальне опалення, створено ОСББ для ефективного управління будинками. Капітально відремонтовані середні та дошкільні навчальні заклади міста. Для потреб населення відкрито бювети питної води.

У 2008 та 2009 роках Баштанка стала переможцем Всеукраїнського конкурсу «Населений пункт найкращого благоустрою і підтримки громадського порядку». Баштанська міська рада нагороджена Почесним дипломом учасника національної презентаційно-рейтингової програми «Діловий імідж України».

Гордістю та новою окрасою міста Баштанка став пам’ятний знак нашому славетному земляку-рекордсмену з плавання світового рівня, заслуженому майстру спорту СРСР Семену Петровичу Бойченку, який було урочисто відкрито у вересні 2009 року громадою міста разом із його родичами. На Пагорбі Слави біля районного краєзнавчого музею відкрито пам’ятну дошку «Дітям війни».

Баштанчани свято бережуть пам’ять про своїх героїчних пращурів, увіковічнюючи їх подвиги. Так у 2014 році з нагоди 95-ї річниці Баштанської республіки на центральному кладовищі було споруджено та урочисто відкрито пам’ятний знак учасникам буремних революційних подій 1919 року.

Серед талановитих людей, які народилися у Баштанці  – Г. О. Довженко (1899-1980), заслужений художник України, Г. А. В’язовський (1919 – 1996) – літературний критик, доктор філологічних наук, професор, Р. І. Фощенко (1908-1970) – режисер Київської кіностудії хронікально-документальних фільмів, О. О. Сизоненко – український письменник, прозаїк, публіцист, есеїст, кіносценарист, В. Пащенко – заслужений артист України.

Баштанка – одне з найкращих містечок України. Нехай приклад наших славних нащадків підтримує нас у вірі в краще майбутнє нашої Батьківщини і нашого рідного краю.

Берімося самі творити для себе пристойне життя, берегти свою культуру, історичну спадщину. Дерево роду дає добрі плоди тоді, коли воно має сильне коріння в пам’яті поколінь.